сюди

СЮДИ́, присл.

1. У місце, вказане, назване раніше або відоме з наявної ситуації; протилежне туди.

Черемош простягся в долині, як срібна нитка, і шум його сюди не доходив (М. Коцюбинський);

Надійшла сюди раптом левиця, Паща якої запінена й в крові волів, що загризла (М. Зеров);

Мільйони овець ходять щоліта полонинами Чорногори, а сюди не зайшла, мабуть, ні одна (Г. Хоткевич);

Вони [вітри] через вершини гір прориваються сюди зі сходу (С. Чорнобривець);

// Уживається при вираженні прохання, наказу підійти, наблизитися куди-небудь, до когось, подати що-небудь, подивитися на щось і т. ін.

– Ходи сюди, не лякайся... Вийди, Катре, з хати: Я щось маю розпитати, Дещо розказати (Т. Шевченко);

[Храпко:] Глянь, лиш, сюди. (Відсува ящик і показує гроші ) (Панас Мирний);

– Шинкарю! давай лишень сюди дорогого вина! – крикнув Задерихвіст, сідаючи на лаву (І. Нечуй-Левицький);

Зневажливо хитнув [становий] головою. – Стати сюди ближче! – Цигуля підійшов ближче (А. Головко);

– А йди сюди, Миколко! – сказала мати (І. Багмут);

// Уживається як заклик, запрошення підійти, наблизитися.

Турн .. Сам, як опарений, кричав: – Сюди, трусливії Троянці, На бой [бій], шкодливії поганці! Зарились в землю, мов кроти (І. Котляревський);

[Ключар (до Нартала):] Ага, ти сам не встанеш. Гей, вартові, сюди! (Леся Українка);

Кожному .. кричали [крамарки] одна перед другою: сюди-сюди (Панас Мирний).

2. Уживається при вказівці на приналежність або відношення кого-, чого-небудь до того, що названо раніше або відомо з наявної ситуації.

– Тисяча вагонів набереться! Зваж, скільки сюди лісу пішло та скільки теслярів працювало, щоб все це нам зготувати (О. Гончар).

◇ [І] туди́ й сюди́<[І] сюди́ й туди́> див. туди́;

Ні (ані́) туди́ ні (ані́) сюди́ див. туди́;

(1) Ні сюди́ мики́та, ні туди́ мики́та – немає виходу; нікуди.

Товариш Пупишкін сказав: – Совершено правільно [цілком правильно]: ні сюди Микита, ні туди Микита... Це участь інтелігенції... (М. Хвильовий).