1. Словник української мови у 20 томах

сівок

СІВО́К, вка́, ч.

1. Жменя взятого для посіву зерна (при сіянні ручним способом).

2. Отвір у сівалці, через який зерно висівається у землю.

Коли, приміром, закрить сівки, – коні сівалку водитимуть, а зерно в землю не посиплеться, порожня земля буде (К. Гордієнко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сівок — сіво́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. сівок — -вка, ч. 1》 Жменя взятого для посіву зерна (при сіянні ручним способом). 2》 Отвір у сівалці, крізь який зерно висівається у землю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сівок — СІВО́К, вка́, ч. 1. Жменя взятого для посіву зерна (при сіянні ручним способом). 2. Отвір у сівалці, через який зерно висівається у землю. Коли, приміром, закрить сівки,— коні сівалку водитимуть, а зерно в землю не посиплеться, порожня земля буде (Горд., Діти.., 1937, 149). Словник української мови в 11 томах
  4. сівок — Сівок, -вка м. Количество взятаго для посѣва въ руку зерна. Словник української мови Грінченка