1. Словник української мови у 20 томах

сіновал

СІНОВА́Л, у, ч., рідко.

Те саме, що сінни́к 1.

– І я не тутешній, – обізвався третій [дідуган], що сидів на східцях драбини до сіновалу (Л. Яновська);

Парубок відкрив двері, що чимось були підперті зсередини, увійшов до хліва, поліз на сіновал (Григорій Тютюнник);

Після вечері Богдан і Северин пішли спати на сіновал (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сіновал — сінова́л іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. сіновал — СІНОВА́Л, у, ч., рідко. Те саме, що сінни́к 1. — І я не тутешній,— обізвався третій [дідуган], що сидів на східцях драбини до сіновалу (Л. Янов., І, 1959, 359); Парубок відкрив двері, що чимось були підперті зсередини, увійшов до хліва, поліз на сіновал (Тют., Вир, 1964, 256). Словник української мови в 11 томах