сішка

СІ́ШКА, СО́ШКА, и, ж.

1. Невелика або погана соха (у 1 знач.).

Стоять невкривані хатки .. Солома й глина – от і все, чим заліпили трухлу сошку, а вітер стінами трясе, і кожна хилиться потрошку (М. Драй-Хмара);

– Ага, група? Один з сошкою, семеро з ложкою? – Художниця засміялася (П. Загребельний);

Багрій наламав дров, забив у пісок сошки, приладнав залізний прут, на який повісив казанок (Ю. Мокрієв);

* У порівн. Іноді воно [телятко] раптом зупинялося і, розставивши сошками передні ноги, безглуздо дивилося на чиї-небудь ворота (Григорій Тютюнник).

2. Те саме, що соха́ 2.

Де оре сошка, там суха ложка (прислів'я).

3. тільки мн. Пристрій з двох невеликих ніжок або підставка з розсохи, яку використовують як опору при стрілянні з гвинтівки, кулемета і т. ін.

Федяк повертав на сошках свою довгу рушницю (Л. Первомайський);

Але Густав II Адольф і його армія все ж якісно мала перевагу перед армією противника. Шведи були озброєні легшими мушкетами (без сошок), вишикувалися в глибину лише шістьма, й навіть трьома шеренгами (з наук.-попул. літ.).

4. спец. Одна з частин кермового управління автомобіля, комбайна і т. ін.

Сішка переміщує поздовжню тягу і верхній поворотний важіль (з навч. літ.);

Механізм служить для передачі зусиль від рульового вала [комбайна] до сошки руля (з наук. літ.).