1. Словник української мови у 20 томах

табулятура

ТАБУЛЯТУ́РА, и, ж., спец.

1. Старовинна літерна або цифрова система запису інструментальної музики.

2. Правила, що регламентували форму і зміст музичнопоетичного мистецтва мейстерзингерів.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. табулятура — табуляту́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. табулятура — -и, ж. 1》 Старовинна літерна або цифрова система запису інструментальної музики. 2》 Правила, що регламентували форму та зміст музично-поетичного мистецтва мейстерзингерів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. табулятура — табуляту́ра (нім. Tabulatur, від лат. tabula – дошка, таблиця) 1. Старовинна літерна або цифрова система запису інструментальної музики. 2. Правила, що регламентували форму та зміст музично-поетичного мистецтва мейстерзингерів. Словник іншомовних слів Мельничука