1. Словник української мови у 20 томах

тайкома

ТАЙКОМА́, присл., розм.

Те саме, що по́тай; крадькома, потайки.

Так старенький із старою День у день сварився, А козак із їх дочкою Тайкома любився (П. Куліш);

Після школи, вибравши слушну хвилинку, я тайкома од батьків чкурнув на ковзанку (М. Стельмах);

Мовчить мати, крихку сльозинку тайкома витираючи поміж тихі зітхання (І. Нижник);

Іноді батько тайкома прислухався до веселого гомону сумної пари, не підходячи і не втручаючись у їхню розмову (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тайкома — тайкома́ прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. тайкома — пр., крадькома, нишком, тихцем, потихеньку, ПОТАЙ; п! ТАЄМНО. Словник синонімів Караванського
  3. тайкома — див. таємно Словник синонімів Вусика
  4. тайкома — присл., розм. Те саме, що потай; крадькома, потайки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тайкома — ПО́ТАЙ (так, щоб ніхто не знав, не дізнався; таємно від когось, від усіх), ПОТАЄ́МНО (ПОТАЄ́МНЕ рідше), ТАЄ́МНО, ТАЄМНИ́ЧО (ТАЄМНИ́ЧЕ), СТИ́ХА, НИ́ШКОМ, КРАДЬКОМА́, НА́ЗИРЦІ, НА́ЗИРЦЕМ, ПО-ЗМО́ВНИЦЬКОМУ, ПО-ЗМО́ВНИЦЬКИ, ТИХЕ́НЬКО розм., ТАЙКО́М розм. Словник синонімів української мови
  6. тайкома — Тайкома́, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. тайкома — ТАЙКОМА́, присл., розм. Те саме, що по́тай; крадькома, потайки. Так старенький із старою День у день сварився, А козак із їх дочкою Тайкома любився (П. Куліш, Вибр., 1969, 411); Після школи, вибравши слушну хвилинку, я тайкома од батьків чкурнув на ковзанку (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 157). Словник української мови в 11 томах
  8. тайкома — Тайкома нар. Тайкомъ, тайно. Закликавши тайкома мудрці, Ирод пильно в них випитувався. Єв. Мт. II. 7. Росказувала раз, та не мені, а тайкома од мене бабі. Г. Барв. 375. Словник української мови Грінченка