тамтешній

ТАМТЕ́ШНІЙ, я, є.

1. Який є там, у тому місці, у тій місцевості, про яку йде мова.

– Зустрівся мені на Волині здоровенний такий чолов'яга, активіст нового життя в Галичині, учитель тамтешньої польської гімназії (Ю. Смолич);

Його Устина могла .. метнутися кудись по інших селах і закупити на тамтешніх базарах стільки худоби, скільки треба (Д. Бедзик);

// Який живе там, у тому місці, у тій місцевості, про яку йде мова, або походить звідти; місцевий.

– Ні, Христе, .. Оврам, я тобі скажу, добрий чоловік .. Усі його тамтешні люди шкодують... (Панас Мирний);

Юрчик розказував дуже цікаво про те, як ловлять рибу в Білому морі і взагалі про той край, і про тамтешніх рибалок (Л. Смілянський);

// Власт., притаманний людям тієї місцевості, того середовища, про які йде мова.

– Цей чоловік уже не раз їздив до царського двору і всі порядки та звичаї тамтешні знає (С. Добровольський);

Хома .. визнавав, що хлопці бачили світи і можуть чимало цікавого розповісти йому про балканські краї, про тамтешні порядки (О. Гончар).

2. у знач. ім. тамте́шній, нього, ч. Той, хто мешкає там, у тій місцевості, про яку йде мова; місцевий.

– О, тайга в нас могуча, це вірно. Коли гнали Колчака, в лісових пущах на такі села натрапляли, що тамтешні не знали, яка зараз і влада на світі... (О. Гончар).