танін
ТАНІ́Н, у, ч.
Органічна дубильна та в'яжуча речовина, яку добувають із кори та листя деяких рослин і використовують у медицині, текстильному й чинбарному виробництві.
З листя скумпії добувають також танін і галову кислоту, необхідні для фармацевтичної, текстильної та хімічної промисловості (з наук.-попул. літ.);
При коксуванні вугілля германій збирається в аміачній воді, звідки його осаджують таніном (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- танін — тані́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- танін — -у, ч. Органічна дубильна та в'яжуча речовина, яку добувають із кори та листя деяких рослин і використовують у медицині, текстильному й чинбарному виробництві. Великий тлумачний словник сучасної мови
- танін — тані́н (франц. tanin, від tanner – дубити шкіру) органічна дубильна речовина; білий або жовтуватий порошок, терпкий на смак. Добувають з кори дуба, каштана тощо. Застосовують як протраву при фарбуванні, як дубитель у шкіряній промисловості; в медицині має значення як в’яжучий засіб. Словник іншомовних слів Мельничука
- танін — Суміш складних ефірів галусової і галоїлгалусової кислот з глюкозою, дубильна речовина; міститься, напр., у чорнильному горішку і дубовій корі; застосовується при обробці шкіри, фарбуванні, а також як скріплюючий та протипроносний засіб. Універсальний словник-енциклопедія
- танін — Тані́н, -ну, -нові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- танін — ТАНІ́Н, у, ч. Органічна дубильна та в’яжуча речовина, яку добувають із кори та листя деяких рослин і використовують у медицині, текстильному й чинбарному виробництві. Словник української мови в 11 томах