татари

ТАТА́РИ, ів, мн. (одн. тата́рин, а, рідко тата́р, а, ч.; тата́рка, и, ж.).

1. Народ, що становить основне населення Татарстану.

Галичанин Прокопчук і татарин Ахметка зайшли у найближчий двір (Григорій Тютюнник);

Білогруд сидів біля водія, молоденького беручкого татарина (Ю. Бедзик);

// Назва окремих груп тюркської народності, що живуть в інших республіках та областях Поволжя, Приуралля тощо.

В мигах, в розмові венгрів [угорців] було видно щось східне, дуже нагадуюче .. жвавих та крикливих татар (І. Нечуй-Левицький).

2. іст. Назва різних тюркських, монгольських та ін. племен, які в XIII–XV ст. об'єдналися в єдину державу – Золоту Орду – й нападали на Київську Русь, а пізніше – на Україну, Росію та ін.

Виступили з-за лиману З турками татари. Із Полісся шляхта лізе, .. Вкрили Україну, Та й клюють (Т. Шевченко);

За козака рушник дала, за татара заміж пішла (Сл. Б. Грінченка);

Грабунком, ґвалтом і пожаром На Україну орди йшли, Та кару яструбам-татарам Одважні месники несли (М. Рильський);

[Гайворон:] Пробачте, не в пору гість – гірше татарина (М. Зарудний);

* У порівн. Ще й злодіяка був [Тимоха] добрий. Ївга його було стережеться, як того татарина (Г. Квітка-Основ'яненко).

3. перен., розм. Про злу, грубу, неввічливу людину.

Молодиці кинулися до неї. – Що з тобою, дитино? Не плач, .. жито ми вижнемо, не дамо вам згинути з голоду, – ми ж не татари... (М. Коцюбинський).

△ (1) Кри́мські тата́ри – Східноєвропейський тюркський народ, що історично сформувався на території Кримського півострова.

Кримські татари сформувалися як народ у Криму й вважають себе нащадками різноманітних народів, що приходили до Криму в різні історичні епохи (з наук.-попул. літ.).