тверезість

ТВЕРЕ́ЗІСТЬ, зості, ж.

1. Стан за знач. твере́зий 1.

Поступово зникав хміль, світлішали очі .. В тоні голосу його вже почувалася тверезість, і Ганна Федорівна слухняно одійшла, сіла на лаві (А. Шиян);

По обіді відчув, як з голови потроху вивітрюється хміль. Але тепер він боявся тверезості, боявся пробудження (В. Дрозд).

2. Невживання спиртних напоїв.

Він і жінка, як видно, попилися на ярмарку .. Видко було, що тверезість не дуже процвітає в Карпатах... (І. Нечуй-Левицький);

Там [у церкві] на ка́заннях раз у раз Піп про тверезість промовляє (І. Франко);

Там тверезість у повазі, Видно скрізь тверезу спілку. Всі там п'ють самую воду (В. Самійленко).

3. перен. Здатність бути розсудливим, реалістично, критично сприймати та оцінювати дійсність.

Доповідь почалася з підкресленою простотою й тверезістю, але навіть і так слова її звучали урочисто (М. Івченко);

// чого. Відповідність життєвій правді; розсудливість.

Багатьох сучасників А. П. Чехова вражав гострий, аналітичний склад його розуму, тверезість його суджень (з наук.-попул. літ.).