телень

ТЕЛЕ́НЬ, ТЕЛЕ́НЬ-ТЕЛЕ́НЬ, виг.

Уживається як звуконаслідування для відтворення звучання дзвона, дзвінка тощо.

А понад оградою, випливаючи з-за рожевого громаддя церкви, солодко розтікаючись у тугому повітрі, полинуло густе “бомм!” і до нього прилучився дзвін, вищий у голосі, з срібністю в барві, – “телень”, і вже вони злилися разом і полетіли над Києвом весело й невтримно, урочисто, співуче “бом-телень! бом-телень!” (П. Загребельний);