телерадіолокатор

ТЕЛЕРАДІОЛОКА́ТОР, а, ч.

Телемеханічний пристрій, за допомогою якого одержують радіолокаційне зображення на значній відстані від радіолокаційної станції.

Телерадіолокатори застосовують у військовій справі, навігації тощо (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me