терликати

ТЕРЛИ́КАТИ і рідко ТИРЛИ́КАТИ, аю, аєш, недок., що, ірон., зневажл.

Невміло, невправно грати на смичковому інструменті, на гармонії тощо.

Тут я задумав зорганізувати квартет; сам я трошки терликав на скрипці (з мемуарної літ.);

– Коли генерал-губернаторів син женився з дочкою графа Потоцького, то під вечерю терликали їм самі скрипалі з Купецького зібрання (Ю. Смолич);

Баян зітхнув легко, наче зрадів, що йому більше не доведеться тирликати набридливо-одноманітний ритм фокстроту (Д. Ткач);

// розм. Відтворювати мотив, мелодію голосом, допомагаючи собі язиком, губами тощо.

Терликаючи якийсь оперетковий мотив, Оленка пробігла коридором до кімнати (В. Кучер);

Ніна.., тирликаючи якусь французьку пісеньку, крутилася по сусіднім покою (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. терликати — терли́кати дієслово недоконаного виду зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. терликати — див. ГРАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. терликати — і рідко тирликати, -аю, -аєш, недок., неперех. і перех., ірон., зневажл. Невміло, невправно грати на смичковому інструменті, на гармонії тощо. || розм. Відтворювати мотив, мелодію голосом, допомагаючи собі язиком, губами тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. терликати — ГРА́ТИ (на чому, на що, у що й без додатка — відтворювати що-небудь на музичному інструменті — про людину; що, чого, з кого — відтворювати якийсь музичний твір; володіти музичним інструментом), ВИГРАВА́ТИ на чому й без додатка; МУЗИ́ЧИТИ... Словник синонімів української мови
  5. терликати — Терли́кати, -каю, -каєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. терликати — ТЕРЛИ́КАТИ і рідко ТИРЛИ́КАТИ, аю, аєш, недок., неперех. і перех., ірон., зневажл. Невміло, невправно грати на смичковому інструменті, на гармонії тощо. Тут я задумав зорганізувати квартет; сам я трошки терликав на скрипці (Збірник про Кроп. Словник української мови в 11 томах
  7. терликати — Терликати, -каю, -єш гл. Пиликать, плохо играть (на струнахъ). Словник української мови Грінченка