терпимо
ТЕРПИ́МО, присл.
Поблажливо.
Описуючи історію повстань, автор звертав увагу на те, що “в перші наїзди більшовиків на Україну до 1919 р. включно, вони поводилися з населенням досить терпимо“ (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me