1. Словник української мови у 20 томах

технецій

ТЕХНЕ́ЦІЙ, ю, ч.

Радіоактивний хімічний елемент VII групи періодичної системи Менделєєва, який у природі не зустрічається, а утворюється внаслідок різних ядерних реакцій.

У сьомій групі головну підгрупу становлять неметали – фтор, хлор, бром і йод, у побічній же є елементи парних рядів – марганець, технецій і реній, у яких переважають металічні властивості (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. технецій — техне́цій іменник чоловічого роду хімічний елемент Орфографічний словник української мови
  2. Технецій — -ю, ч. Tc. Радіоактивний хімічний елемент. Проста речовина – сріблясто-сірий метал, солі якого використовують як інгібітори корозії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. технецій — техне́цій (від грец. τεχνητός – зроблений руками людини, штучний) радіоактивний хімічний елемент, символ Тс, ат. н. 43; метал. У природі Т. не виявлено, одержано штучно. Застосовують як інгібітор проти корозії, у ядерній енергетиці тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. технецій — Тс, радіоактивний, перший із штучно отриманих (1937, Сеґре і Пер'є (E. G. Segre, C. Perrier)) хіміч. елемент з атомним числом 43; сріблястий, тугоплавкий метал; хіміч. стійкий. Універсальний словник-енциклопедія
  5. технецій — ТЕХНЕ́ЦІЙ, ю, ч. Радіоактивний хімічний елемент VII групи періодичної системи Менделєєва, який у природі не зустрічається, а утворюється внаслідок різних ядерних реакцій. Словник української мови в 11 томах