тибетський

ТИБЕ́ТСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до тибе́тці і Тибет.

Одне тільки слово – мир – привело сюди, в Париж, у цей зал, негра з далекої африканської країни, бедуїна у білій чалмі, старенького індуса, тибетського ламу (Н. Рибак);

У народній, зокрема тибетській, медицині плоди та листя обліпихи здавна застосовувалися для приготування ліків проти захворювання шлунка, шкіри, від ревматизму (з газ.).

2. Який стосується тибетців, їх мови, національного характеру, способу життя, культури, а також Тибету, його території, внутрішнього облаштування, історії; такий як у тибетців, як у Тибеті.

Тибетська мова;

Тибетське нагір'я.