тиснява

ТИ́СНЯВА, и, ж.

1. Безладний рух, штовханина у великій тісноті, у натовпі.

Ніхто вже не керував переправою. На мосту панували тиснява, безладдя і лайка. Вози наскакували на вози, в бійці зчеплювалися стрільці й погоничі, хури й худоба летіли у воду (М. Стельмах);

Тиснява у дверях. Виходили люди з хати: насуплені чоловіки, парубки з суворими лицями і з скорбними обличчями баби, молодиці, дівчата (А. Головко);

“Чаєнята” [дітлахи-футболісти], мов бджоли, кидаються до воріт і починають бити Бориса Кулика. Тиснява, метушня, кров на губах... (М. Чабанівський);

// Скупчення величезної маси людей або предметів де-небудь.

Тиснява була така, що згуслі під стелею випари капали на людей (З. Тулуб);

Попереду, в густій тисняві рейок, колій, вивернутих шпал – скільки видно було – безліч покалічених і вцілілих вагонів (В. Козаченко);

// кого, заст. Велика кількість людей; натовп.

На першому місці король возсіда, Ліворуч посланник турецький, .. А далі магнати, лицарство й навкруг – Ватага придворців і тиснява слуг (М. Старицький).

2. Відсутність простору, нестача вільного місця; тіснота.

Пісня бриніла і в обвіяному вітрами нагірному старому місті, і на привільній степовій Шулявці, і в задушливій тисняві Подолу (Ю. Смолич);

Полкове знамено то шугало червоною птицею в тисняві нетрів зеленого лісу, то знову виривалось на простори (О. Гончар).