1. Словник української мови у 20 томах

титар

ТИ́ТАР, ТИ́ТАРЬ, я, ч.

Церковний староста.

Ударивши скільки поклонів, вона підвелася і пішла до титаря, де продаються свічі (Панас Мирний);

Віддав [Ярош] поклони землі й підвівся вже в пустій церкві, яку пішов зачиняти зсередини титар (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. титар — ти́тар іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. титар — див. СТАРОСТА. Словник синонімів Караванського
  3. титар — Те саме, що староста церковний Словник церковно-обрядової термінології
  4. титар — -я, ч. Церковний староста. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. титар — Ти́тар, -ря, -реві, -рем; -тарі, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. титар — ТИ́ТАР, я, ч. Церковний староста. Ударивши скільки поклонів, вона підвелася і пішла до титаря, де продаються свічі (Мирний, III, 1954, 319); Віддав [Ярош] поклони землі й підвівся вже в пустій церкві, яку пішов зачиняти зсередини титар (Стельмах, І, 1962, 429). Словник української мови в 11 томах