тлустий

ТЛУ́СТИЙ, а, е, розм.

1. Гладкий, огрядний, опасистий (про людей).

Молодиця молодая, Тлуста, уродлива (С. Руданський);

І не занадто вже тлустий Гервасій Салоган, тільки темні щоки трохи розпухли внизу (М. Стельмах);

// Жирний, вгодований (про тварин).

Осінь сипала важкими росами, а вівці ходили тлусті, ліниві (з газ.);

Дуня заради нашого приїзду попідмітала посередині хати й шпурнула віником у тлустого, заспаного кота (Б. Антоненко-Давидович);

// перен. Дуже повний, наповнений до самого верху.

Гудуть машини по шляхах, і мішки з зерном, тлусті, зав'язані, – лежать у кузовах сито, заколисано (Є. Гуцало);

Обора в мене, хоч і не сказати, тлуста, але й не порожня (Г. Хоткевич).

2. Ситий, родючий, багатий на перегній (про землю, ґрунт і т. ін.).

Тут, на тлустій землі, врівень з людиною ростуть ледь-ледь побризкані місяцем бурякові висадки (М. Стельмах);

– Один поет співав нам оду..: Коли ми [черв'яки] ґрунт крізь себе перепустим, .. То ґрунт стає родючим, тлустим... (М. Годованець);

// Рясний, врожаїстий (про лан, поле і т. ін.).

– Шляхетський гонор і шляхетні жалі без тлустих ланів нічого не важать (М. Стельмах);

// Жирний (про страву).

З кухні несло густим духом смаженого м'яса й картоплі, що був перемішаний з пахощами тлустого борщу (В. Кучер);

– Марто, чи це гусак, чи гуска? – строго допитувався Карпо, роздираючи руками тлусту гусятину (М. Стельмах);

// перен. Забезпечений, ситий (про життя).

Не один проїжджий гладкий пан, котрому приїлись і його розкішні будинки, і його тлусте життя, з заздрістю дивиться на таке сільце (М. Коцюбинський).

3. у знач. ім. тлу́сте, того, с. Їжа, в якій переважають жири або яка сама є жиром.

Фершал-п'яничка, оглянувши та обстукавши його, сказав, що найголовніше для нього – добре їсти та дихати свіжим повітрям. – Їжте, добродію, більше тлустого... Ну, там сальця, масла... (В. Речмедін);

Їжа груба, селянська: капусняк, борщ, картопля, каша. Все тлусте: м'ясо, шкварки (Б. Харчук).