1. Словник української мови у 20 томах

товаришування

ТОВАРИШУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. товаришува́ти.

Вона в остатніх [останніх] днях нашого товаришування любила називати себе сойкою (І. Франко);

В місті товаришування не порвалось: хоча хлопці жили не в одній домівці, але в класі сиділи поруч на одній лавці і щодня бігали один до одного (Б. Грінченко);

Петро знав директора ще на земській службі, як колишнього справжнього пана, що тепер злинявів, і тому поблажливо ставився до його суворого тону, а поза тим сердешно піклувався й цінував його товаришування (М. Івченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. товаришування — товаришува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. товаришування — -я, с. Дія за знач. товаришувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. товаришування — ДРУ́ЖБА (відносини, побудовані на взаємній прив'язаності, спільності інтересів, поглядів), БРА́ТСТВО, БРАТЕ́РСТВО, ТОВАРИШУВА́ННЯ, ТОВАРИ́СТВО, ПРИЯТЕЛЮВА́ННЯ, ПРИ́ЯТЕЛЬСТВО, ПРИ́ЯЗНЬ, ПОБРАТИ́МСТВО, БРАТА́ННЯ (вияв дружніх почуттів); ПРИЯТЕЛІ́ЗМ жарт. Словник синонімів української мови
  4. товаришування — Товаришува́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. товаришування — ТОВАРИШУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. товаришува́ти. Вона в остатніх [останніх] днях нашого товаришування любила називати себе сойкою (Фр. Словник української мови в 11 томах
  6. товаришування — Товаришува́ння, -ня с. Товарищескія отношенія. Словник української мови Грінченка