тоненько
ТОНЕ́НЬКО.
Присл. до тоне́нький.
Ніч. Тихо. На вікнах усе хтось малює, квітки з білого мережить, а золотом крайки тоненько облямовує (С. Васильченко);
Бджілка тоненько забриніла, ніби завела тиху, жалібну пісеньку (Н. Кобринська);
Був серед нас Степан Макосій. Він дечим нагадував дівчину і говорив тоненько (В. Минко);
Він ступив на поріг і вийшов на ґанок. Десь над головою тоненько писнула пташка, немов привітала Тараса з добрим ранком (Д. Ткач).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тоненько — тоне́нько прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- тоненько — Присл. до тоненький. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тоненько — ТОНЕ́НЬКО. Присл. до тоне́нький. Ніч. Тихо. На вікнах усе хтось малює, квітки з білого мережить, а золотом крайки тоненько облямовує (Вас., II, 1959, 147); Бджілка тоненько забриніла, ніби завела тиху, жалібну пісеньку (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- тоненько — То́нко нар. Тонко. Де тонко, там і рветься. Ном. № 2139. ум. тоненько, тонесенько, тонічко. Шейк. Та пряди кужель тонесенько. Чуб. V. 917. Словник української мови Грінченка