тонзура
ТОНЗУ́РА, и, ж.
Виголене місце на маківці голови у католицьких духовних осіб.
Чернець у коричневій рясі, підперезаній обтріпаним мотузком, схиляючи перед Кисельовим опуклу з тонзурою голову, схожу на жовтий кабак, показав йому дорогу до покоїв настоятеля (Н. Рибак);
А тонзура блищить, Мов гадючий той прут. Патер людям говорить Про божий статут (Ю. Гойда).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тонзура — тонзу́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- тонзура — Гуменце Словник чужослів Павло Штепа
- тонзура — -и, ж. Виголене місце на маківці голови у католицьких духовних осіб. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тонзура — Виголене, круглої форми місце на голові католицького священика. Універсальний словник-енциклопедія
- тонзура — Тонзу́ра, -ри; -зу́ри, -зу́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тонзура — ТОНЗУ́РА, и, ж. Виголене місце на маківці голови у католицьких духовних осіб. Чернець у коричневій рясі, підперезаній обтріпаним мотузком, схиляючи перед Кисельовим опуклу з тонзурою голову, схожу на жовтий кабак... Словник української мови в 11 томах