тратитися

ТРА́ТИТИСЯ, тра́чуся, тра́тишся, недок.

1. Витрачати свої гроші, майно, робити витрати.

– Не вбивайся, не траться, не давай мені намиста і дукатів (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Степанида:] А скільки ми тратимось задля бога і на оливу, і на свічі?.. Хоч би й були які гріхи, то вже ми їх замолили... (М. Кропивницький);

Ніяковий, сутулий, в гімназичній Наївній формі, мрійник і позер, Що тратився в компанії незвичній.., – Такий я був у Корсуні, над Россю (М. Рильський);

// Використовуватися, вживатися.

Бачимо ми, Як тоді [підчас росту] легко пожива вбирається кров'ю, і жили Ще не поширені так, щоб підживлення тратилось марно, І не доводиться тілу губити замість набувати (М. Зеров);

// безос., розм. Витрачатися (про зусилля, розум, енергію тощо).

Деякі мої товариші й товаришки, замість того, щоб оглянутись навколо себе на живі справи, на живу роботу, звертають всю свою розумову силу на рішення філософських питаннів [питань], не маючи самі ніякого філософського виховання. Тим часом при тому тратиться багато запалу і розумової праці, що може би здалося на що інше (Леся Українка).

2. тільки 3 ос., рідко. Те саме, що губи́тися 1; втрачатися, зникати (у 4 знач.).

– Земля була вокруги неначе обголена, і сліди тратилися на ній, як на льоду (О. Кобилянська).

3. Пас. до тра́тити 1.

Тепер я кинув своє нікчемне віршування, французький язик [французька мова] убива мої зайві часи [години], що тратились на його [нього] (Панас Мирний).