трахнути

ТРА́ХНУТИ, ну, неш, док., розм.

1. Однокр. до тра́хкати.

Он хмара згущається чорна, Край неба ввесь скоро обгорне... От блискавка блисне і грім як не трахне! (І. Франко);

[Павло:] Схочу, візьму в жменю піску, сплету нагая, трахну тричі, і кінь, як змій, зараз отут затупотить?.. (М. Кропивницький);

Він присунув до себе верхній папірець, ледве глянув на нього, і в ту ж мить губи його стали тонкими й блідими. Йому захотілося щосили трахнути кулаком по столу (Ю. Шовкопляс);

– Молодець! – трахнув у долоні Левко Обозний. – Штрафну йому за добре слово (В. Кучер);

// безос.

Ніби гарапник навісний і дошкульний, трахнуло у двері, у ворота (В. Кучер).

2. кого, що і без дод. Влучити, попасти, убити з вогнепальної зброї.

На тому місці, де було очко ворона, він знайшов малесеньку дірочку, з якої сочилася .. кров, і, зрозумівши, що поцілив у око, дурнувато усміхнувся: “Оце трахнув!..” (Григорій Тютюнник).

3. кого. Сильно вдарити кого-небудь, дати комусь стусана.

– Цей сиволапий солдафон трахнув вас так, що якби не нагодився тут я, то після ще одного удару довелося б везти вас просто до моргу (Ю. Смолич);

– Ач, в'ється, як вуж. – За багатиря руку держить! – Аякже: кавуни їсти, то треба чимсь оддячувати. – Та трахни його, Артеме, щоб знав, як! (А. Головко).

4. кого, що і без прям. дод. Уживається експресивно на позначення якоїсь сильно вираженої дії.

– Виявляється.., що ті [чеські] заводи розбомбили зовсім не німці, а пани американці, – нарешті почав Хома про те, що гризло його всю дорогу. – Налетіли буцімто в останню годину і трахнули! (О. Гончар).