1. Словник української мови у 20 томах

тремтливий

ТРЕМТЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який тремтить (у 1, 2 знач.), здатний тремтіти, дрижати від чогось; тремтячий (у 2 знач.).

Білочка примостилася в дуплі тремтливої осики (О. Іваненко);

В тії калини на зорі Нахилиш ти тремтливу гілку І з неї виріжеш сопілку... (Л. Забашта);

Десь угорі, мало не під самими зорями лопотіло його [осокора] тремтливе листя (І. Цюпа);

// Який нервово, від хвилювання, холоду тощо здригається, рухається.

Тремтливими пальцями Максим потирав скроні (Н. Рибак);

Підступила [Галя] і подала, певне з холоду, тремтливу дівочу руку на привітання (Іван Ле);

// Миготливий, мерехтливий (про світло, вогонь і т. ін.).

Інколи спалахне падуча зірка, прокреслить тремтливий слід, згасне (О. Бердник);

Високе вогнище заливає тремтливим червонястим світлом велику галявину (В. Козаченко);

За річкою у тремтливому мареві розстилався рідний край (О. Гончар);

// Переривчастий, дрижачий, нерівний (про голос, звук).

Дід ішов і співав. І ся немудра стареча пісня, тремтливий голос, і сей темний силует церкви .. – все те творило гармонію тихої гуцульської ночі (Г. Хоткевич);

І поїзд пішов. Відгуркотів. Стало тихо-тихо. І раптом, немов десь під землею, народився тремтливий звук .. То загув на шахті гудок (Д. Ткач);

// Який посилено б'ється (про серце).

Тремтливе серце.

2. перен. Боязкий, полохливий.

Тремтливі козулі.

3. перен. Пройнятий внутрішнім, душевним хвилюванням; схвильований.

Тремтливе чекання.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тремтливий — тремтли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. тремтливий — (- світло) мерехтливий, миготливий, тріпотливий, (- голос) переривчастий, П. боязкий, полохливий, (- чекання) схвильований, тремкий, тремтячий Словник синонімів Караванського
  3. тремтливий — -а, -е. 1》 Який тремтить (у 1, 2 знач.), здатний тремтіти, дрижати від чогось; тремтячий (у 2 знач.). || Який нервово, від хвилювання, холоду тощо здригається, рухається. || Миготливий, мерехтливий (про світло, вогонь і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тремтливий — БОЯЗКИ́Й (який легко піддається почуттю страху), БОЯЗЛИ́ВИЙ рідше, БОЯГУ́ЗЛИВИЙ зневажл., СТРАХОПУ́ДЛИВИЙ підсил. розм., СТРАХОПУ́ДНИЙ підсил. розм.; ЛЯКЛИ́ВИЙ, ПОЛОХЛИ́ВИЙ підсил. (який постійно лякається); ТРЕМТЛИ́ВИЙ поет., ТРЕ́ПЕТНИЙ поет. Словник синонімів української мови
  5. тремтливий — Тремтли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. тремтливий — ТРЕМТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який тремтить (у 1, 2 знач.), здатний тремтіти, дрижати від чогось; тремтячий (у 2 знач.). Білочка примостилася в дуплі тремтливої осики (Ів., Опов. Словник української мови в 11 томах