1. Словник української мови у 20 томах

тренер

ТРЕ́НЕР, а, ч.

Фахівець, що керує тренуванням спортсменів із певного виду спорту.

Хіврин міг би тепер поновити працю фізкультурного тренера (Ю. Яновський);

Петрусів вітчим був тренер із баскетболу (П. Дорошко);

Інститути фізичної культури готують викладачів фізичного виховання і тренерів з окремих видів спорту для учбових закладів і спортивних організацій (з наук.-попул. літ.);

Заслужений тренер.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тренер — тре́нер іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. тренер — див. СПОРТСМЕН. Словник синонімів Караванського
  3. тренер — [тренеир] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  4. тренер — Заправляч Словник чужослів Павло Штепа
  5. тренер — тре́нер (англ. trainer, від train – виховувати, навчати) спеціаліст з певного виду спорту, який керує тренуванням спортсменів. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. тренер — (-а) ч.; мол.; жарт. Пляшка з алкоголем, що розпивається в даний момент. БСРЖ, 596; ПСУМС. 70. Словник жарґонної лексики української мови
  7. тренер — -а, ч. Фахівець, що керує тренуванням спортсменів із певного виду спорту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. тренер — ТРЕ́НЕР, а, ч. Фахівець, що керує тренуванням спортсменів із певного виду спорту. Хіврин міг би тепер поновити працю фізкультурного тренера (Ю. Янов., Мир, 1956, 178); Петрусів вітчим був тренер із баскетболу (Дор., Не повтори.. Словник української мови в 11 томах