трибунал
ТРИБУНА́Л, у, ч.
1. У Стародавньому Римі – підвищення, на якому високі урядові особи (консули, претори) публічно розглядали судові справи.
2. У деяких країнах – суд першої інстанції та апеляційна інстанція для справ, розглянутих мировими суддями.
Увійшов голова трибуналу.., потім увійшли обидва адвокати (І. Франко).
3. перев. у сполуч. зі сл. військовий. Суд, що розглядає військові та інші злочини, віднесені законом до його компетенції.
Військовий в офіцерському плащі без відзнак став на підвищення й голосно відчеканив присуд військового трибуналу (Ірина Вільде);
Трибунал, виправдавши мене, не вважав за можливе залишити на фронті (Ю. Мушкетик);
// Розгляд судових справ таким органом.
– Хто про тебе, рядового Ягідку, забуде в цей напружений час, то, чого доброго, ще й під трибунал піде... (О. Гончар).
(1) Революці́йні трибуна́ли – спеціальні суди, створені радянською владою в листопаді 1917 року.
Значення в інших словниках
- трибунал — Трибуна́л: — тут: підвищення для виступу промовців; судилище [45] — тут: юридична установа [XIX] Треба б їм твердо рішитися — говорити народові всю правду, не щадити ніяких пересудів, чи вони боязно криються під сільською стріхою, чи з нарадою проповідуються з амвон та трибуналів [XIX] Словник з творів Івана Франка
- трибунал — трибуна́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- трибунал — див. СУД Словник синонімів Караванського
- трибунал — Суд, див. ареопаг Словник чужослів Павло Штепа
- трибунал — Шляхетський суд вищої інстанції Словник застарілих та маловживаних слів
- трибунал — -у, ч. 1》 У Стародавньому Римі – підвищення, на якому високі урядові особи (консули, претори) публічно розглядали судові справи. 2》 У деяких країнах – суд першої інстанції та апеляційна інстанція для справ, розглянутих мировими суддями. 3》 перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
- трибунал — Спеціальний судовий орган. Універсальний словник-енциклопедія
- трибунал — Трибуна́л, -лу; -на́ли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- трибунал — ТРИБУНА́Л, у, ч. 1. У Стародавньому Римі — підвищення, на якому високі урядові особи (консули, претори) публічно розглядали судові справи. Словник української мови в 11 томах
- трибунал — (лат.) 1. Підвищені на один-два яруси і відповідним чином оформлені місця для головних осіб (наприклад, судів) в залі засідань; 2. Пам'ятник на честь видатної особи у Стародавньому Римі. Архітектура і монументальне мистецтво
- трибунал — Трибунал, -лу м. Трибуналъ, судъ, судилище. Вже судили княжі віча, панські трибунали. К. ХП. 4 5. Ми судимось громадським трибуналом. К. НС. 24. Словник української мови Грінченка