1. Словник української мови у 20 томах

триння

ТРИ́ННЯ, я, с., збірн., розм., рідко.

1. Те саме, що по́терть.

Сидів [Стефан] весь день у хижі, помагав плести рогіжки: прятав злишнє триння, приносив липехуваті сніпки (С. Ковалів);

* Образно. Він почаркувався з усіма, не оминув і Левченка, навіть люб'язно щось сказав йому, хоча в думках на триння перемелював цього безбожного латуряку [лобуряку] (М. Стельмах).

2. Те саме, що ти́рса¹.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. триння — три́ння іменник середнього роду потерть рідко Орфографічний словник української мови
  2. триння — -я, с., збірн., розм., рідко. 1》 Те саме, що потерть. 2》 Те саме, що тирса (див. тирса I). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. триння — ПО́ТЕРТЬ (подрібнені перев. тертям часточки чогось), ПОТЕРУ́ХА розм., ТРИ́ННЯ розм., ТРИ́НА діал., ПО́ТРУХ діал. Безперервною стрічкою сунулась по жолобу зелена маса качанистої в пащу силосорізки, що з дивовижною швидкістю обертала її на потерть (С. Словник синонімів української мови
  4. триння — ТРИ́ННЯ, я, с., збірн., розм., рідко. 1. Те саме, що по́терть. Сидів [Стефан] весь день у хижі, помагав плести рогіжки: прятав злишнє триння, приносив ли-пехуваті сніпки (Ков., Світ.., 1960, 135); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  5. триння — Три́ння, -ня с. соб. отъ трина. Словник української мови Грінченка