1. Словник української мови у 20 томах

троянці

ТРОЯ́НЦІ, ів, мн. (одн. троя́нець, нця, ч.; троя́нка, и, ж.).

Населення Трої.

Загляньмо, Турн що коверзує, Троянцям рать яку готує (І. Котляревський);

Човни Одіссея тут різали плесо, Блукав тут по хвилях троянець Еней (Л. Дмитерко);

[Кассандра:] Так, проклін на мене, бо я тепер побачила найгірше. Троянки у неволі – і живі! (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. троянці — I -ів, мн. (одн. троянець, -нця, ч., троянка, -и, ж.). Населення Трої. II -ів, мн. Дві групи малих планет, які обертаються навколо Сонця так, що Сонце, Юпітер і кожен з троянців утворюють майже рівносторонній трикутник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. троянці — ТРОЯ́НЦІ, ів, мн. (одн. троя́нець, нця, ч., троя́нка, и, ж.). Населення Трої. Загляньмо, Турн що коверзує, Троянцям рать яку готує (Котл., І, 1952, 193); Човни Одіссея тут різали плесо, Блукав тут по хвилях троянець Еней (Дмит. Словник української мови в 11 томах