трубочка

ТРУ́БОЧКА, и, ж.

1. Зменш. до тру́бка 1, 3, 4.

Десять саперів, упавши на коліна, припали губами до трубочок, вдуваючи через них повітря до поплавців (О. Донченко);

Там лежали тягучки, вафельні трубочки, купа кислих карамельок (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

– Сто сорок кубометрів? – І, склавши губи в трубочку, [бригадир] просвистів пронизливо, з розпачем (Г. Коцюба);

– Щоб німці в мене не знайшли листа, я його скручував у трубочку і прив'язував корові до хвоста (В. Гжицький).

2. у знач. присл. тру́бочкою. У формі порожнього циліндра або невеликого розтруба.

Несподівано через плече до мене падає записка, згорнена трубочкою (П. Колесник);

Тіна склала трубочкою долоні, гукнула насторожено і дзвінко: – А-гей! (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me