1. Словник української мови у 20 томах

тулятися

ТУЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., розм.

Тинятися, блукати.

– Я щовечора тутенька туляюся, світом нуджу та тужу... (Марко Вовчок);

Бачив я, .. Як сірома попідтинню Згорблена тулялась; Над роботою за скибку Кров'ю обливалась (Я. Щоголів);

// Поневірятися.

Ми тулятись мусимо в печалі, В чужих людей могил собі прохать... (М. Костомаров).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тулятися — туля́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. тулятися — Скитатися Словник застарілих та маловживаних слів
  3. тулятися — -яюся, -яєшся, недок., розм. Тинятися, блукати. || Поневірятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тулятися — БЛУКА́ТИ (ходити або їздити по світу, часто змінюючи місце перебування, або взагалі з місця на місце, не знаходячи собі постійного пристановища), МАНДРУВА́ТИ, БРОДИ́ТИ розм., КОЧУВА́ТИ розм., МОТА́ТИСЯ розм., ВЕ́ШТАТИСЯ розм., ВОЛОЧИ́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. тулятися — ТУЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., розм. Тинятися, блукати. — Я щовечора тутенька туляюся, світом нуджу та тужу… (Вовчок, І, 1955, 147); Бачив я,.. Як сірома попідтинню Згорблена тулялась; Над роботою за скибку Кров’ю обливалась (Щог. Словник української мови в 11 томах
  6. тулятися — Туля́тися, -ля́юся, -єшся гл. Скитаться, слоняться. Левч. 147. Ти туляєшся, не хочеш іти. Н. Вол. у. Що-вечора тутенька туляюся, світом нужу. МВ. (О. 1862. І. 74). Сірома по під тинню згорблена тулялась. Щог. В. 1. Словник української мови Грінченка