1. Словник української мови у 20 томах

тулія

ТУЛІЯ́, ї́, ж.

Верхня частина капелюха, кашкета, шапки (без крисів, козирка і т. ін.).

Юра оступився і придавив ногою тулію капелюха (Ю. Смолич);

Пашке вийшов до гостей у новому, з неймовірно високою тулією есесівському кашкеті (В. Козаченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тулія — тулія́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. тулія — I тулі`я-ї, ж. Верхня частина капелюха, кашкета, шапки (без крисів, козирка і т. ін.). II тул`ія-ї, ж., зах. У правиллі – металева трубка, в яку встромляється дерев'яний держак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. тулія — ТУЛІЯ́, ї́, ж. Верхня частина капелюха, кашкета, шапки (без крисів, козирка і т. ін.). Юра оступився і придавив ногою тулію капелюха (Смолич, II, 1958, 103); Пашке вийшов до гостей у новому, з неймовірно високою тулією есесівському кашкеті (Коз., Гарячі руки, 1960, 100). Словник української мови в 11 томах
  4. тулія — Тулія, -лії ж. = лійка 3. Шух. І. 169. Словник української мови Грінченка