тупий

ТУПИ́Й, а́, е́.

1. Який погано ріже, коле; ненагострений, недостатньо нагострений; протилежне гострий.

Такий тупий ніж, що й киселю не ріже (прислів'я);

Карпо ледве володав руками, морщив носа, неначе сердився на свого важкого й тупого заступа (І. Нечуй-Левицький);

Він пам'ятає шаблю гостру, а може, щерблену й тупу, блискучу й довгу, наче постріл у ночі тьмі... (В. Сосюра).

2. Який не звужується або мало звужується, заокруглений на кінці.

– Ге-ге-ге! – вигинає білі крила Розбійник [гусак] і червоним тупим дзьобом хапає Давида за ремінний гудзик свитини (М. Стельмах);

Танк голосно заскреготав, підкинув догори тупе рило і .. поповз уперед (П. Панч).

3. перен. Який не має достатньої гостроти сприйняття, недостатньо розвинений (про розум, органи чуттів і т. ін.).

Що робить з тупим, як камінь, мізком. Чим розігнать нерушливість [непорушність] глуху? (П. Грабовський);

Тупий зір; Тупий слух;

// зі сл. голова. Нерозумний, дурнуватий.

Знане також те загально, Що він [князь] і його підвладні .. мали зроду Голови тупі на диво (І. Франко).

4. перен. Розумово обмежений, некмітливий, нетямущий.

Це синок дрогобицького крамаря, тупе, низьколобе створіння, з зашийком молодого бугая (П. Колесник);

// до чого, в чому. Нездібний, нездатний до чогось.

Тупий до книжки, тяжкий на думання, він мав велику охоту до різних механічних праць (І. Франко);

На співи, на приговори, на танці здатна [Санька]. А в роботі тупа (К. Гордієнко);

// В якому проявляється розумова обмеженість.

Перед ним встав наче живий важкий директор з грубим застиглим обличчям, налитий тупою пихою (М. Коцюбинський);

Тупою самоповагою взялося лице [Остапа] (К. Гордієнко).

5. перен. Який характеризується притупленістю, не виражається бурхливо.

Дьяконов .. не знаходить у своєму спустошеному серці нічого, крім тупого відчаю, зневіри у всьому й прокляття (О. Гончар);

Крайнюк давно вже забув, що таке страх. Його опанувала якась тупа холодна байдужість (В. Кучер);

// Який нічого не виражає, бездумний (про вираз обличчя, погляд і т. ін.).

Демид сидів за столом, стиснувши голову руками, похилившись над листом, і тупим, нерозумним поглядом дивився в клаптик паперу (Б. Грінченко);

Зінька .. стояла нерухома з німим і тупим поглядом (А. Головко);

Несила дивитися на хату: там за довгими столами сиділи безжальні, з тупими, п'яними обличчями куми (Я. Качура);

// Який ґрунтується на нерозумності, обмеженості.

Перед ними був грізний викривач [Т. Шевченко], який вражав словом жалюгідних у своєму мавпуванні усього чужоземного провінціальних панків і ліберальних на словах самодурів, здатних на будь-який злочин, на тупий і дикий деспотизм (З. Тулуб);

Коли Камбіс у VI ст. до н. е. завоював Єгипет, його безглузда, тупа жорстокість не знала меж (з наук.-попул. літ.).

6. Негострий, ниючий (про біль).

Нудьга в душі, ломота у кістках... Мене всього тупі обсіли болі... (А. Кримський);

Біль був такий тупий і неприємний, що Дорош не знав, як лягти, щоб заспокоїти його (Григорій Тютюнник);

Він [поранений] ні про що не думав, нічого не відчував, нічого, крім постійного тупого болю (В. Козаченко).

7. Глухий, не дзвінкий (про звук).

Вискотіла скрипка, ухкали легінці [легіники], витанцьовуючи й тупим звуком вибиваючи постолами (Г. Хоткевич);

Нерчин .. не чув тупих ударів тенісних ракеток в м'ячі (Н. Рибак);

Юрко прокинувся на якийсь незвичний для лісу тупий звук (М. Томчаній).