1. Словник української мови у 20 томах

тупотнява

ТУПО́ТНЯВА, и, ж., розм.

Сильний тупіт.

Ледве посідали за стіл, – почулася тупотнява в сінях і ввійшло ще троє товаришів (Б. Грінченко);

В парку знялась страшенна стрілянина, галас, тупотнява (П. Колесник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тупотнява — тупо́тнява іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. тупотнява — -и, ж., розм. Сильний тупіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. тупотнява — ТУ́ПАННЯ (биття, стукання ногами об підлогу, землю), ТУ́ПІТ, ТУП розм., ТУПОТА́ННЯ (ТУПОТІ́ННЯ) підсил.; ТУПОТНЯ́ розм., ТУПОТНЯВА розм., ТУПАНИ́НА розм. (часте, сильне стукання; стукання багатьох людей). Знадвору, під дверима, почулося тупання ніг (Д. Словник синонімів української мови
  4. тупотнява — ТУПО́ТНЯВА, и, ж., розм. Сильний тупіт. Ледве посідали за стіл, — почулася тупотнява в сінях і ввійшло ще троє товаришів (Гр., І, 1963, 496); В парку знялась страшенна стрілянина, галас, тупотнява (Кол., На фронті.., 1959, 69). Словник української мови в 11 томах
  5. тупотнява — Тупо́тнява, -ви ж. Топотъ. Як турнуть коні, то така тупотнява, що аж земля стугонить. Лебед. у. Словник української мови Грінченка