1. Словник української мови у 20 томах

турляти

ТУРЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., кого, що, розм.

1. Сильно штовхати, кидати.

Два городовики по боках парадного турляють у сніг дуже цікавих (С. Васильченко);

Мов кішка, видирається [Орися] на прикладок і турляє звідти отетерілого Дениса (Григорій Тютюнник);

Розлютовані, вони [стрільці] намагались поставити драбини, щоб лізти вгору, але галичани турляли драбини дрючками (А. Хижняк).

2. Ганяти, переміщати.

– Куди вже його нечиста мати не турляла, чого з ним не траплялось! Був він і шинкарем, і наймитом, і пасічником (О. Стороженко);

Вона, як сказилася, почала турляти мене на роботу в поле (В. Кучер).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. турляти — турля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. турляти — див. валяти; виганяти; увільняти; штовхати Словник синонімів Вусика
  3. турляти — -яю, -яєш, недок., перех., розм. 1》 Сильно штовхати, кидати. 2》 Ганяти, переміщати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. турляти — I. ВАЛИ́ТИ (силою змушувати падати), ВАЛЯ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ТУРЛЯ́ТИ розм., ПОВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ЗВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ТУРЛИ́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  5. турляти — ТУРЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., розм. 1. Сильно штовхати, кидати. Два городовики по боках парадного турляють у сніг дуже цікавих (Вас., I, 1959, 313); Мов кішка, видирається [Орися] на прикладок і турляє звідти отетерілого Дениса (Тют. Словник української мови в 11 томах
  6. турляти — Турля́ти, -ля́ю, -єш гл. Толкать; гонять. см. туряти. Баба її турляє: хоч би ти причепурилась. Рудч. Ск. II. 48. Турляв один одного, аж сторч летіли. Сама ганяє, жениха турляє, — купує, крає. МВ. (О. 1862. III. 50). Словник української мови Грінченка