1. Словник української мови у 20 томах

турман

ТУ́РМАН, а, ч.

Те саме, що ту́ркіт¹.

Зграйка турманів купалася в теплому синьому небі (Л. Первомайський);

* У порівн. З радісною перемогою, турманом вилітає [хлопець] разом із торбиною з сіней на вулицю (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. турман — ту́рман іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. турман — див. жвавий Словник синонімів Вусика
  3. турман — -а, ч. Те саме, що туркіт I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. турман — I. ТУ́РКІТ (ТУ́РКУТ) (голуб), ТУ́РМАН. На тополю присів туркут і твердив собі: "Тур-тур" (С. Чорнобривець); На даху попівського голубника на весняному сонці породисті турмани й дутиші (О. Донченко). Словник синонімів української мови
  5. турман — ТУ́РМАН, а, ч. Те саме, що ту́ркіт¹. Зграйка турманів купалася в теплому синьому небі (Перв., Дикий мед, 1963, 428); *У порівн. З радісною перемогою, турманом вилітає [хлопець] разом із торбиною з сіней на вулицю (Вас., Вибр., 1954, 286). Словник української мови в 11 томах