турнюр
ТУРНЮ́Р, а, ч., заст.
Модна в кінці XIX ст. частина жіночого туалету у вигляді подушечки, яка підкладалася під сукню нижче талії для надання фігурі пишності;
// Широка жіноча спідниця, признач. для того, щоб носити з такою подушечкою.
Вона привезла на собі такий турнюр, що на його [нього] збігалась дивитись уся Щавниця (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- турнюр — турню́р іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- турнюр — А, заст. Модна наприкінці XIX ст. частина жіночого туалету у вигляді подушечки, яка підкладалася під сукню нижче талії для надання постаті пишності, а також широка спідниця, призначена для носіння з такою подушечкою. Літературне слововживання
- турнюр — -а, ч., заст. Модна в кінці 19 ст. частина жіночого туалету у вигляді подушечки, яка підкладалася під сукню нижче талії для надання фігурі пишності. || Широка жіноча спідниця, признач. для того, щоб носити з такою подушечкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- турнюр — Подушечка або підковоподібний каркас із китового вуса, які підкладали під сукню за стегнами; на т. пришпилювали оборки, кокарди, складки; також сукня того ж покрою; т. були модні бл. 1870-90. Універсальний словник-енциклопедія
- турнюр — ТУРНЮ́Р, а, ч., заст. Модна в кінці XIX ст. частина жіночого туалету у вигляді подушечки, яка підкладалася під сукню нижче талії для надання фігурі пишності; // Широка жіноча спідниця, признач. для того, щоб носити з такою подушечкою. Словник української мови в 11 томах