1. Словник української мови у 20 томах

турнюр

ТУРНЮ́Р, а, ч., заст.

Модна в кінці XIX ст. частина жіночого туалету у вигляді подушечки, яка підкладалася під сукню нижче талії для надання фігурі пишності;

// Широка жіноча спідниця, признач. для того, щоб носити з такою подушечкою.

Вона привезла на собі такий турнюр, що на його [нього] збігалась дивитись уся Щавниця (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. турнюр — турню́р іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. турнюр — А, заст. Модна наприкінці XIX ст. частина жіночого туалету у вигляді подушечки, яка підкладалася під сукню нижче талії для надання постаті пишності, а також широка спідниця, призначена для носіння з такою подушечкою. Літературне слововживання
  3. турнюр — -а, ч., заст. Модна в кінці 19 ст. частина жіночого туалету у вигляді подушечки, яка підкладалася під сукню нижче талії для надання фігурі пишності. || Широка жіноча спідниця, признач. для того, щоб носити з такою подушечкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. турнюр — Подушечка або підковоподібний каркас із китового вуса, які підкладали під сукню за стегнами; на т. пришпилювали оборки, кокарди, складки; також сукня того ж покрою; т. були модні бл. 1870-90. Універсальний словник-енциклопедія
  5. турнюр — ТУРНЮ́Р, а, ч., заст. Модна в кінці XIX ст. частина жіночого туалету у вигляді подушечки, яка підкладалася під сукню нижче талії для надання фігурі пишності; // Широка жіноча спідниця, признач. для того, щоб носити з такою подушечкою. Словник української мови в 11 томах