1. Словник української мови у 20 томах

тусівник

ТУСІ́ВНИК.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тусівник — (-а) ч.; мол. Людина, яка активно відвідує тусівки. "Випадковий гість" одразу ж обізвав когось "підаром". Усвідомивши, що "підари" тут у більшості, "тусівник" покірно дав себе вивести (ПіК, 2001, № 13). БСРЖ, 604. // Людина, яка залюбки проводить час у певній компанії. БСРЖ, 604; ПСУМС, 71. Словник жарґонної лексики української мови