1. Словник української мови у 20 томах

тяганина

ТЯГАНИ́НА, и, ж.

1. Повільне виконання справи, супроводжуване зайвими формальностями; зволікання.

– В нас без усякої тяганини нарізку вихлопотали [виклопотали]. Уже й землеміри приїхали, плани складають (А. Головко).

2. Справа, суперечка, яка виникає при зіткненні чиїх-небудь інтересів, завдає багато клопоту і розтягується на довгий час.

Балабуха стояв ні в сих ні в тих. Він не сподівався такої притичини, щоб йому довелось мати тяганину з громадою (І. Нечуй-Левицький);

[Андрій:] Ніколи ми не сварилися я тобою і ніякої тяганини промеж нас не було (М. Кропивницький);

// заст. Про судову справу.

Поїхав Василь до секретаря Чижика, повіз три мішки пшениці й десять рублів грошей. Завів тяганину (Панас Мирний);

Не вигоріло діло раз, то, навряд, щоб вигоріло вдруге після стількох років тяганини по судах (М. Стельмах).

3. Шум, безладний рух, метушня і т. ін.

В далекій прихожій почувсь шумта тяганина роздягання (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тяганина — тягани́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. тяганина — див. морока Словник синонімів Вусика
  3. тяганина — Від коли почалась тяганина, то не раз упріла чуприна. Хто судиться, той має багато клопотів. Приповідки або українсько-народня філософія
  4. тяганина — -и, ж. 1》 Повільне виконання справи, супроводжуване зайвими формальностями; зволікання. 2》 Справа, суперечка, яка виникає при зіткненні чиїх-небудь інтересів, завдає багато клопоту і розтягується на довгий час. || заст. Про судову справу. 3》 Шум, безладний рух, метушня і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тяганина — БЮРОКРАТИ́ЗМ (висування на перше місце формального боку у веденні та розв'язанні адміністративних, судових і под. справ), КАНЦЕЛЯ́РЩИНА зневажл., КАЗЕ́НЩИНА зневажл., ЧИНО́ВНИЦТВО зневажл. Словник синонімів української мови
  6. тяганина — Тягани́на, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. тяганина — ТЯГАНИ́НА, и, ж. 1. Повільне виконання справи, супроводжуване зайвими формальностями; зволікання. — В нас без усякої тяганини нарізку вихлопотали [виклопотали]. Словник української мови в 11 томах