1. Словник української мови у 20 томах

тямкувати

ТЯМКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без прям. дод., розм.

Те саме, що тя́мити.

– Ну, ляпнуло собі щось перед сном оце дрімайло. Хіба воно, дурненьке, щось тямкує? – примирливо сказав батько (М. Стельмах);

Не хоче більше Груня бути .. свекрушиною попихачкою .. Тепер вона доведе, чи вміє варити, готовити. Чи тямкує на хазяйстві (К. Гордієнко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тямкувати — тямкува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. тямкувати — -ую, -уєш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що тямити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. тямкувати — ПАМ'ЯТА́ТИ (тримати в пам'яті), ПАМ'ЯТУВА́ТИ розм., ТЯ́МИТИ розм., ТЯМУВА́ТИ розм., ТЯМКУВА́ТИ розм.; БЕРЕГТИ́, ЗБЕРІГА́ТИ (перев. із сл. пам'ять, згадка тощо). Я пам'ятаю вчительку мою, просту і скромну і завжди спокійну (В. Словник синонімів української мови
  4. тямкувати — ТЯМКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що тя́мити. — Ну, ляпнуло собі щось перед сном оце дрімайло. Хіба воно, дурненьке, щось тямкує? — примирливо сказав батько (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 37); Не хоче більше Груня бути.. Словник української мови в 11 томах