тілоохоронець
ТІЛООХОРО́НЕЦЬ, нця, ч.
Спеціально підготовлена людина, яка охороняє кого-небудь, дбаючи про його безпеку.
На Сході вважають, що прекрасні тілоохоронці здатні відчувати “вітер смерті” (з газ.);
Тілоохоронці – найбільш утаємничена професія. Їх усі бачать, але майже нічого про них не знають (з газ.);
Програш для тілоохоронця обертається втратою життя – свого або тієї людини, яку він охороняє (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me