тінистий

ТІНИ́СТИЙ, а, е.

1. Від якого утворюється густа тінь.

Мовчки переходили вони попід тінисті дерева, штучні гаї та переповнені квітами клумби (Н. Кобринська);

Верба була широка, тіниста, дуже красива (І. Сенченко);

Христофор Ничипорович спрямувався до облупленого будиночка за тінистими каштанами (Б. Харчук).

2. Такий, де багато тіні, де переважає тінь.

Жара стояла на землі страшна, Коли тінистий, темний ліс приняв Валентія в свої вогкі обійми (І. Франко);

Вгорі, де тіниста вулиця уривається і входить у могутній потік зеленої повені бульвару, .. ліхтар вибухає пучками сліпучого проміння (П. Колесник);

// Такий, де є тінь, затінений.

Від того, що сонце ніколи не заглядало у се тінисте місце, дощова вода нікуди не стікала, тут завжди було вогко, аж холодно (Панас Мирний);

Тополі й осокори .. тепер розрослися, кидали на футбольне поле довгі тіні. Тут, на тінистій стороні, підіймалася невеличка трибуна (В. Минко);

Козаки поразкульбачували коней і поклалися горілиць на мураві, любуючися тінистою прохолодою (Б. Лепкий);

* Образно. Крізь тінисту зажуру на чорнобровому обличчі сяйнула назустріч Миронові усмішкою, та одразу ж і пригасила її (Микола Чернявський).