тірольці
ТІРО́ЛЬЦІ, ів, мн. (одн. тіро́лець, льця, ч.; тіро́лька, и, ж.).
Жителі Тіроля.
Після окупації святий отець разом із матушкою і білявим хлоп'ям, що дуже скидалося на тірольця, вибрався кудись назавжди (Б. Харчук);
Вийшли тірольці й почали співать більш чудно, ніж гарно, нагадуючи своїми довгими трелями неестетичне ревіння альпійських коров або перегукування людей, що заблудились в горах і згукувались (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me