тіточка
ТІ́ТОЧКА, и, ж., розм.
1. Пестл. до ті́тка.
Почули діти. Боже! як кинуться до мене та в плач. – Тіточка наша любенька! хоче нас кидати! не кидай, ми тобі будем годити, ми тебе шануватимем! (Марко Вовчок);
[Любов (обіймає тітку):] Здорові, тіточко! (Леся Українка);
// Пестливо-шанобливо звертання до жінки, звичайно старшої за віком.
– Тіточко, матіночко! – аж в ноги упав сердешний Микита Уласович та кістляві руки відьомські цілує та просить (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Ви, тіточко, певне, до Терентія Дорохтейовича? Добрий вечір вам (М. Стельмах).
2. ірон., зневажл. Збільш. до ті́тка 2.
[Стеха:] Ну, вже я за своє дитя, то отому Павлові прямо виколупала б очі з лоба! [Павло (убік):] Сердитенька нівроку тіточка!.. (М. Кропивницький);
Обтрушуючи сніг і Рябкову шерсть, дивуюсь я і не дуже приязно поглядаю на хитреньку й задерикувату тіточку, яка ніколи не проспить ні чужої, ні своєї грушки в попелі (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- тіточка — ті́точка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- тіточка — -и, ж., розм. 1》 Пестл. до тітка. || Пестливо-шанобливе звертання до жінки, звичайно старшої за віком. 2》 ірон. Зневажл. до тітка 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- тіточка — ТІ́ТОЧКА, и, ж., розм. 1. Пестл. до ті́тка. Почули діти. Боже! як кинуться до мене та в плач. — Тіточка наша любенька! хоче нас кидати! не кидай, ми тобі будем годити, ми тебе шануватимем! (Вовчок, І, 1955, 7); [Любов (обіймає тітку):] Здорові, тіточко!... Словник української мови в 11 томах
- тіточка — Тіточка, -ки ж. ум. отъ тітка. Словник української мови Грінченка