убалакувати

УБАЛА́КУВАТИ (ВБАЛА́КУВАТИ), ую, уєш, недок., кого, розм.

Переконувати, схиляти до чого-небудь; умовляти.

Тоді Прокіп сам прийшов і ну його вбалакувати: “Що ви собі думаєте, Симоне Федоровичу? Самі пропадете і дітям хана буде” (із журн.).