1. Словник української мови у 20 томах

убезпечати

УБЕЗПЕЧА́ТИ (ВБЕЗПЕЧА́ТИ), а́ю, а́єш, недок. УБЕЗПЕ́ЧИТИ (ВБЕЗПЕ́ЧИТИ), чу, чиш, док., кого, заст.

Запевняти кого-небудь у чомусь, заспокоювати, вселяючи надію.

– А я тебе, мій Нечаю, Не убезпечаю: Держи собі коня в сідлі Для свого звичаю! (з думи);

Катерина й питає: “Де ж дінем запорозьких козаків?” А він її убезпечив: “Знайдуть, каже, де дітись” (Сл. Б. Грінченка);

Обридло йому тут, узяв та й пішов, як завше. І забув, що попадю словами вбезпечив (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. убезпечати — убезпеча́ти дієслово недоконаного виду заспокоювати рідко Орфографічний словник української мови
  2. убезпечати — Довірятись, завіряти Словник застарілих та маловживаних слів
  3. убезпечати — (вбезпечати), -аю, -аєш, недок., убезпечити (вбезпечити), -чу, -чиш, док., перех. Запевнювати кого-небудь у чомусь, заспокоювати, вселяючи надію. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. убезпечати — Убезпеча́ти, -ча́ю, -ча́єш; убезпе́чити, -пе́чу, -пе́чиш, -пе́чать; убезпе́ч, -пе́чмо, -пе́чте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. убезпечати — УБЕЗПЕЧА́ТИ (ВБЕЗПЕЧА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УБЕЗПЕ́ЧИТИ (ВБЕЗПЕ́ЧИТИ), чу, чиш, док., перех., заст. Заповнювати кого-небудь у чомусь, заспокоювати, вселяючи надію. — А я тебе, мій Нечаю, Не убезпечаю: Держи собі коня в сідлі Для свого звичаю! (Укр.. Словник української мови в 11 томах