убійництво
УБІ́ЙНИЦТВО (ВБІ́ЙНИЦТВО), а, с., рідко.
Те саме, що уби́вство.
Недозволений простір живого духу кличе самосмерть подобою життя. Це – на початку. А далі вже – й убійництвом (В. Стус).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me