увитий

УВИ́ТИЙ (ВВИ́ТИЙ), а, е, розм.

Дієпр. пас. до уви́ти.

Тин увесь увитий хмелем, що довгими батогами перевішувався на шлях, та колючою березкою, що, як прядиво, спускалася сюди своєю мичкою (Панас Мирний);

Широка веранда, вся чисто увита густими лозами дикого винограду (В. Собко);

Дрібнії сили вмій докупи збити, А й найтруднішого вони докажуть; Таж посторонком, з трав увитим, Вола в нас в'яжуть (І. Франко);

* Образно. А чи, може, йому [серцю], горем ввитому, Вже й надії нема – недобитому?.. (І. Манжура).