угара
УГА́РА, и, ч. і ж., розм.
Відчайдушна людина, яка нічого не боїться, яку не спинить ніяка небезпека.
Тетяна, сідаючи [у літак], весело й схвильовано до людей: – Прощавайте, люди добрі, не згадуйте лихом! Кругом загоготіло: – Це родимий літун. Вона й дівкою була угара! (С. Васильченко);
Матрос пам'ятав його ще з тих часів, коли вони разом чистили на пароплавах казани. Черв'як був добрий угара! (І. Микитенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- угара — уга́ра іменник чоловічого або жіночого роду, істота відчайдушна людина розм. Орфографічний словник української мови
- угара — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
- угара — Це шибайголова Словник чужослів Павло Штепа
- угара — -и, ч. і ж., розм. Відчайдушна людина, яка нічого не боїться, яку не спинить ніяка небезпека. Великий тлумачний словник сучасної мови
- угара — УГА́РА, и, ч. і ж., розм. Відчайдушна людина, яка нічого не боїться, яку не спинить ніяка небезпека. Тетяна, сідаючи [у літак], весело й схвильовано до людей: — Прощавайте, люди добрі, не згадуйте лихом! Кругом загоготіло: — Це родимий літун. Словник української мови в 11 томах