уголовний

УГОЛО́ВНИЙ, а, е, розм.

Карний.

Невипадково у багатьох слов'янських мовах кримінальне право називається уголовним (із журн.);

// у знач. ім. уголо́вний, ного, ч. Карний злочинець.

Серед уголовних був заколот. Одні стояли за “важних”, а другі кричали, що “важні” дуже заважничали й що вони такі ж арештанти (В. Винниченко).